Юридична відповідальність в екологічному праві

Юридична відповідальність — один з найважливіших право­вих засобів забезпечення дотримання екологічного законодавства (екологічної законності) та екологічних прав громадян і юридич­них осіб. Вона є комплексним правовим інститутом екологічного права. Фактичною підставою для юридичної відповідальності в екологічній сфері є екологічне правопорушення, сутність якого визначається його складом: суб'єктом, об'єктом, суб'єктивним та об'єктивним аспектами. Екологічні правопорушення поділяються на види:

■ у галузі використання природних ресурсів (природоресурсні) — земельні, надрові (гірничі), водні, лісові, фауністичні (тварин­ні), флорні (рослинні) та атмосферні;
" у галузі охорони навколишнього природного середовища (при­родоохоронні) — порушення природоохоронних вимог на стадії прийняття рішень і у процесі здійснення господарської та іншої діяльності; порушення вимог охорони територій і об'єктів при­родно-заповідного фонду, курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних зон та інших територій, що підлягають особливій охороні;

1. у галузі екологічної безпеки (екологонебезпечні) — невиконання заходів попередження виникнення і ліквідації наслідків надзви­чайних екологічних ситуацій; порушення вимог екологічної безпеки у процесі здійснення різних видів діяльності;

1. правопорушення за окремими інститутами екологічного зако­нодавства — порушення у сфері: права власності на природні ресурси; права природокористування; відтворення природних ресурсів; екологічної експертизи; застосування економічних за­ходів використання природних ресурсів і охорони навколиш­нього природного середовища; порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; пору­шення норм екологічної безпеки; порушення екологічних прав громадян.

За ступенем екологічної небезпеки і заходами державного при­мусу екологічні правопорушення поділяються так: екологічний злочин, за який настає кримінальна відповідальність; екологічне адміністративне правопорушення, за вчинення якого настає ад­міністративна відповідальність; екологічний дисциплінарний вчи­нок, за скоєння якого настає дисциплінарна відповідальність; еко­логічний майновий делікт, за наявності якого настає майнова відповідальність.

Крім того, усі види екологічних правопорушень поділяються за видами законодавчих актів, у яких вони передбачені.
Найзагальніші за призначенням і характером екологічні пра­вопорушення передбачені в розд. XV Закону України «Про охо­рону навколишнього природного середовища». У цьому законо­давчому акті (ст. 68) передбачено також правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища, за які винні особи несуть юридичну відповідальність, а саме:

■   за правопорушення в галузі екологічної безпеки (екологонебез­печні правопорушення) —- порушення прав громадян на еколо­гічно безпечне навколишнє природне середовище; порушення норм екологічної безпеки; порушення вимог законодавства України при здійсненні екологічної експертизи, у тому числі подання свідомо неправдивого експертного висновку; невико­нання вимог державної екологічної експертизи; фінансування будівництва і впровадження у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи; порушення екологічних вимог при  проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуа­тації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та ін­ших об'єктів; допущення наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; невжиття заходів попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

1. правопорушення в галузі природоресурсних правовідносин (при-родоресурсні правопорушення) — перевищення лімітів та по­рушення інших вимог використання природних ресурсів; само­вільне спеціальне використання природних ресурсів; порушен­ня строків внесення платежів за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього природного середовища;

1. правопорушення в галузі природоохоронних правовідносин (при­родоохоронні правопорушення) — порушення природоохорон­них вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, зне­шкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних і радіоактивних речовин, виро­бничих, побутових та інших видів відходів; невиконання вимог охорони територій і об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тва­рин і рослин, занесених у Червону книгу України; відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення; приховування або фальсифікація відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення; не­виконання розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середо­вища, і вчинення опору їх представникам; приниження честі й гідності працівників, які здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, посягання на їхнє життя і здоров'я.

Законодавством України встановлено також відповідальність за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Спеціальні види і система екологічних правопорушень у різ­них галузях і сферах екологічної діяльності передбачаються в окремих актах екологічного законодавства. Так, земельні право­млені адміністративні правопорушення в галузі охорони пращ та здоров'я населення. До них зараховують порушення вимог зако­нодавства про працю та охорону праці (ст. 41), порушення сані­тарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних норм і правил (ст. 42), порушення вимог до виробництва, заготівлі, реалізації сільськогосподарської продукції, що містить хімічні речовини по­над гранично допустимі концентрації (ст. 42-1), а також заготівлі, переробки або збуту радіоактивно забруднених продуктів харчу­вання чи іншої продукції (ст. 42-2), порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіаційного за­бруднення (ст. 46-1), порушення норм і правил ядерної та радіа­ційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випроміню­вання (ст. 95), невиконання вимог органів нагляду за охороною праці (ст. 188-4), органів державної інспекції праці (ст. 188-6) та ін.

До правопорушників застосовуються такі адміністративні стягнення: штраф; вилучення об'єктів правопорушення; позбав­лення права здійснювати спеціальну діяльність; конфіскація зна­рядь правопорушення; обмеження, зупинення, припинення діяль­ності чи експлуатації об'єктів. Таким образом, нарушения могут привести к тому, что произойдет ликвидация предприятия.

Порушення екологічних лімітів, нормативів, стандартів, вимог екологічної безпеки спричинює застосування заходів адміністра­тивного впливу: обмеження діяльності; зупинення діяльності на певний час; припинення діяльності.
До державних органів, які уповноважені застосовувати за­значені заходи реагування, належать Кабінет Міністрів України, органи Мінекобезпеки України, місцевої державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суду за позовом прокуратури в разі систематичних правопорушень.

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопору­шення — це вид юридичної відповідальності, що застосовується до винних за протиправні дії осіб, які порушують екологічні ви­моги у процесі виконання своїх посадових обов'язків та інші ви­моги дисципліни праці, пов'язані з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього середовища, забезпеченням екологічної безпеки.
Згідно з Кодексом України про працю (ст. 147) розрізняють такі види дисциплінарних стягнень, як догана і звільнення з посади.

Майнова відповідальність за екологічні правопорушення (делікти) — це вид юридичної відповідальності, що передбачає виконання фізичними і юридичними особами обов'язку щодо компенсації шкоди, заподіяної власникам чи користувачам природних ресурсів порушенням екологічного законодавства або екологічних та інших прав громадян.

Предприятие, которое понесло материальную ответственность за правонарушение и было закрыто, при возобновлении своей деятельности, должно все начать сначала, и пройти процедуру, которая называется регистрация предприятия.

Залежно від об'єкта право­порушення майнову відповідальність поділяють на такі види: за земельні правопорушення; за надрові (гірничі) правопорушення; за водні правопорушення; за лісопорушення; за фауністичні пра­вопорушення; за порушення законодавства про атмосферне пові­тря; за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; за порушення законодавства про природно-заповідний фонд: за порушення вимог і нормативів екологіч­ної безпеки; за порушення законодавства про санітарно-епідеміо­логічне благополуччя населення; за порушення вимог радіаційної ядерної безпеки; за порушення екологічних прав громадян.

Діяльність підприємств, що здійснюється з порушенням зако­нодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути:

1. обмеженою — на певний період (до виконання необхідних природоохоронних заходів) встановлюються зменшені обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин і розміщення відходів загалом по підприємству чи за окремими його цехами (дільни­цями) і одиницями обладнання;

1. тимчасово забороненою (зупиненою) — до виконання необхід­них природоохоронних заходів зупиняється експлуатація під­приємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць облад­нання;

1. припиненою — повністю припиняється експлуатація підприєм­ства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

Виходячи з положень ст. 8, 124 Конституції України, ст. 5, 17, 26-28, 31, 42-14, 51, 103-105, 107, 112, 114, 116 Земельного Ко­дексу України, ст. 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», ст. 24 Цивільно-процесуального кодексу України судам підвідомчі, зокрема, справи за заявами: про надання земельної ділянки для ведення (створення) селян­ського (фермерського) господарства в разі відмови в цьому рі­шенням районної, міської ради (в адміністративному підпоряд­куванні якої перебуває район);

1. про визнання незаконним рішення сільської, селищної, міської рад про відмову передати громадянину у приватну власність земельну ділянку, надану йому для ведення особистого підсоб­ного господарства, будівництва й обслуговування жилого бу­динку та з інших питань.